Сьогодні багатьом з нас життя без електроніки - а точніше, без "інтелектроніки" - вже не є можливою. Смартфони, плеєри, фотоапарати, нетбуки, ігрові консолі, іноді навіть годинник і авторучки - всі ці пристрої об'єднує одне: обробка інформації. Інформацію потрібно десь зберігати, тому друге питання, яке виникає у людей після знайомства з технікою - «А скільки тут пам'яті?» Звичайно, зручніше, коли модулі пам'яті можна змінювати, тому найперший аксесуар, який зазвичай набувають після придбання того чи іншого пристрої - це карти пам'яті. У цій статті ми розповімо вам, які бувають карти пам'яті, чим вони відрізняються, і як вибрати найбільш підходящу для вашого пристрою.
Перша карта пам'яті була винайдена в далекому 1984 р., в Японії, інженерами компанії Toshiba. За кілька років розробка пройшла стадії внутрішніх випробувань і тестів, у 1988 р. був випущений перший комерційний зразок, і компанія закріпила за собою ім'я першовідкривача флеш-пам'яті. Але це були не звичні всім картки, а модулі, які використовувалися в картах ATA Flash у вигляді PC-карт із вбудованим ATA-контролером.
Перша змінна флеш-карта пам'яті одного з найпоширеніших нині форматів - Compact Flash - була показана лише в 1994 р компанією SanDisk. За нею підтяглися й інші виробники, показуючи свої (як вдалі, так і не зовсім) формати карт пам'яті. Згідно з даними GfK Retail and Technology Ukraine, у другому кварталі 2010 р. в Україні було реалізовано карток пам'яті на 56 мільйонів гривень, і зростання за рік склало більше 58%, що говорить про постійну затребуваності і популярності цього товару.
SD Card (Secure Digital Card) - cаме він зараз є найбільш популярним і дуже широко використовуються в різній "розумній" техніці. Це також самий "плідний" на різновиди формат. Історично SD вважається спадкоємцем формату MMC, розмір цих карт пам'яті той же - 32×24×2,1 мм, проте SD має захист від несанкціонованого копіювання, а також механічний перемикач, щоб уникнути випадкового перезапису або стирання інформації.
Різновид SDHC (SD High Capacity) відноситься до параметрів обсягу інформації і має підвищену (32 ГБ проти 4 ГБ) максимальну ємність носія: можна говорити, що всі сучасні карти з об'ємом більше 4 ГБ є саме SDHC. Наступним кроком, який вже підтримують сучасні пристрої, буде формат SDXC (обсяг до 2 ТБ). У всіх випадках присутня зворотна сумісність: пристрої, здатні працювати з SDHC, "розуміють" і більш старий формат SD, але не навпаки (так само закінчиться справа і з SDXC).
У SD є також зменшені і мікро-підвиди карт пам'яті. Карти miniSD мають розмір 21,5 ×20×1,4 мм, а microSD (стара назва TransFlash) - 11×15×1 мм, і на даний момент є самими компактними носіями даних. Максимальна (регламентована стандартом) швидкість передачі даних у всіх різновидів формату SD однакова і становить 200 Мбіт/с, але на ділі всі карти цього типу поділяються на класи за швидкістю запису і відтворення даних.
Більшість користувачів розуміє, що карти пам'яті розрізняються не тільки форматом або об'ємом. Один з головних параметрів - це швидкість обміну інформацією з пристроєм. Якщо вона висока, на карту можна швидко зберігати і записувати великі фото, збільшуючи швидкість "стрільби" фотокамери, читати великі аудіо-і відеофайли без "гальм" і заїкань звуку, а також обробляти і записувати HD-відео, яке зараз вже навчилися знімати навіть мобільні комунікатори. Щоб не плутатися в різних стандартах, їх різновидах і швидкостях, які ті повинні забезпечити, міжнародна асоціація SD Card Association ввела класифікацію швидкісних характеристик карт самого популярного і перспективного на сьогоднішній день формату (тобто SD і його різновидів) та пристроїв для роботи з ними - SD Speed Class.
Згідно з цим стандартом, всі карти пам'яті діляться на наступні класи з наданої ними мінімальній швидкості запису:
* SD Class 2: швидкість запису не менше 2 МБ/с;
* SD Class 4: швидкість запису не менше 4 МБ/с;
* SD Class 6: швидкість запису не менше 6 МБ/с;
* SD Class 10: швидкість запису не менше 10 МБ/с;
* SD Class 12: швидкість запису не менше 12 МБ/с;
* SD Class 16: швидкість запису не менше 16 МБ/с.
І так далі, аж до SD Class 45. Як бачите, клас швидкості карти безпосередньо вказує на швидкість її роботи в МБ/с лінійного запису. Відповідно, саме цей показник і може служити одним з параметрів, на який потрібно спиратися при виборі змінного носія даних.
Іноді виробники вказують також швидкість роботи своїх карт у форматі "іксів". Це наслідок часів, коли найбільш популярним видом карт пам'яті був інший формат, про який нижче.
CF (Compact Flash) - це порівняно великі картки, розміром 43×36×3,3 мм, які сьогодні використовуються переважно у професійній відео- та фототехніці, з причини високих швидкостей передачі даних, великого об'єму і відмінною надійності. Існує два форм-фактора карт Compact Flash: Type I і Type II. Карти Type II мають товщину 5 мм, а товщина карт Type I становить 3,3 мм. Карти другого типу рідкісні і маловикористовуваних, тому практично вся техніка, яка працює на CF, використовує Type I.
Швидкість карти пам'яті формату CF зазвичай позначається в форматі "іксів", тобто "100х", "266х" і т.д. Тут "х" - це умовне позначення кратності швидкості 150 КБ/с, характерною для компакт-дисків (технологія Compact Flash, як видно з назви, запускалася по часи пікової популярності компакт-дисків як носіїв даних).
На даний момент швидкість передачі даних типових CF-карт - від 120х до 400х (20-60 МБ/с), чого цілком достатньо для роботи з переважною кількістю сумісного з CF обладнання. Але в жовтні цього року компанія ATP Electronics показала карту Compact Flash зі швидкістю 640х (96 МБ/с), спеціально для запису і відтворення високоякісного відео. Теоретичний максимум по швидкості для CF, який обумовлений стандартом і технологією - 888х (133 МБ/с), а обсяг - 128 ГБ. Сьогодні вже можна придбати моделі з ємністю в 64 ГБ, що з лишком покриває потреби професійних фотографів і відеооператорів.
Незважаючи на те, що цей формат карт пам'яті не цілком універсальний, а використовується лише в спеціалізованій техніці, асоціація CompactFlash вже розробила новий формат CFast, в якій завдяки технології архітектури Serial ATA (SATA II) можлива передача даних на швидкості до 375 МБ/с.
MMC (MultiMedia Card) - у порівнянні з CF, цей формат виглядав дуже струнко, його розміри 24×32×1,4 мм, і завдяки цьому він знайшов застосування у портативній техніці. Цей формат мав кілька різновидів, які відрізняються не тільки розміром, але й технічними специфікаціями. Так, тип RS-MMC (Reduced Size Multimedia Card) рівно в два рази коротший від карт батьківського формату, тому на зорі оснащення телефонів картами пам'яті використовувався (через габарити, в першу чергу) саме він. Деякі телефонні апарати працювали з типом DV-RS-MMC (Dual Voltage Reduced Size Multimedia Card), який споживав менше енергії (1,8 проти 3,3 В), що також було важливо для телефонів і плеєрів. Ну, а найменша різновид, MMCmicro, мала розміри 14×12×1,1 мм.
Всі карти MMC можуть передавати інформацію зі швидкістю до 2,5 МБ/с, а от її різновид зі швидкістю передачі даних аж 52 МБ/с - MMCplus не знайшла великого застосування. На сьогоднішній день карти пам'яті MMC практично витіснені форматом SD, хоча іноді все ще зустрічаються на ринку. Гірше, складається з пристроями - якщо раніше вважалося, що підтримка SD автоматично гарантує і підтримку MMC, то в даний час це далеко не факт, і в кожному випадку при необхідності питання сумісності апарату з картами MMC потрібно уточнювати окремо.
xD-Picture Card - формат, винайдений компаніями Fujifilm і Olympus в середині 2002 р. Розміри цих карт - 20×25×1,78 мм, і особливих переваг за об'ємом або швидкістю передачі даних у них немає: максимум, на що вони здатні - це до 5 МБ/с по швидкості роботи і до 2 ГБ за обсягом. Природно, що використовуються вони лише у фототехніці від вищеназваних Fujifilm і Olympus, але фотоапаратів, що працюють на форматі xD-Picture стає все менше з цілком зрозумілих причин: дорожнеча карт і невисокі технічні параметри. Навіть компанія Olympus, родоначальник формату, в даний час встановлює в свої фотоапарати універсальний зчитувач SD/xD-Picture.
Memory Stick, Memory Stick Duo і Memory Stick Micro (M2) - карти пам'яті для техніки Sony, причому перші і другі в силу свого розміру (нагадують довгу платівку жувальної гумки, 50x21, 5x2,8 і 31x20x1,6 мм відповідно) використовувалися у фото - і відеокамерах. А ось M2 задумувався як чисто мобільний формат (15x12, 5x1,2 мм) і використовується в мобільних телефонах і плеєрах компанії Sony Ericsson. Ємність перших двох типів обмежена 128 МБ, а от М2 теоретично може вміщати в себе до 16 Гб інформації. Розробки з аналогічними назвами, але носять індекс PRO, розраховані на обсяги до 32 ГБ і більше високу швидкість - але в силу оригінального формату карт, а також вартості майже в два рази дорожче інших форматів того ж номіналу, карти від Sony поступово втрачають позиції. У результаті компанія, як і Olympus, поступово оснащує свої камери універсальними зчитувачами. Максимальна теоретична швидкість передачі даних у М2 обмежується 20 МБ/с.
Ось ми і підібралися до найкориснішої частини нашої розповіді - практиці. Що потрібно знати і пам'ятати при покупці карток пам'яті. Перше, і головне - точно знати формат, з яким працює ваша техніка. Бажано (якщо справа стосується форматів, які взаємозамінні за розмірами з іншими типами карт) використовувати саме той тип і формат, який вказаний в інструкції користувача до пристрою, без застосування перехідників і адаптерів.
Якщо ви купуєте карту формату SD, то поцікавтеся, який клас швидкості потрібно вашому пристрою (зазвичай зазначено в інструкції користувача до пристрою). Це важливо для карт з великим (від 8 ГБ) обсягом, оскільки для здешевлення виробництва noname-бренди використовують модулі з низькими швидкостями (зазвичай Class 2 або Class 4). Власне, вартість карт пам'яті зазвичай безпосередньо залежить саме від їх швидкості та об'єму.
Швидкість лінійного запису інформації, яка збігається з цифрою класу, буде критична для тих, хто збирається знімати відео або фото. А ось швидкість лінійного читання практично у всіх класах у півтора-два рази вище запису, тому спеціально про це турбуватися не варто. Карти одного класу можуть також істотно відрізнятися при так званому "випадковому" читанні/записі, проте такий вид використання в споживчих пристроях зустрічається вкрай рідко.
Окремо варто сказати про термін життя карт пам'яті. Більшість виробників дають на свою продукцію гарантійні терміни від року до 5 років, однак в теорії, з точки зору технології флеш-пам'яті, практично всі типи та формати карт є майже "вічними" - звичайно, якщо не сприймати слово "вічність" буквально. На практиці ж карти пам'яті, як і будь-які електронні пристрої, можуть виходити з ладу з найрізноманітніших причин, незалежно від ступеня "зносу" осередків пам'яті. Тому для ексклюзивних лінійок карт пам'яті іноді можна зустріти пропозиції довічної гарантії, і це може бути вагомим аргументом на користь вибору саме такої моделі.
Є багато думок з приводу того, як виміряти життєздатність карти, і кожен виробник, намагаючись показати свою продукцію у найвигіднішому світлі, заявляє якісь свої, особливі параметри. Насправді карти звичайно витримують від 10 000 до 1 мільйона циклів запису (залежить від виробника, контролера і самого модуля пам'яті, дешеві технології мають результати нижчі). Реальний ж ресурс залежить від якості виготовлення та умов експлуатації, та на практиці може бути як нижче, так і вище заявленого. У той же час число зчитувань звичайно нічим не обмежений - більше того, багатьма виробниками гарантується зберігання записаних даних протягом 10 років.
При нормальному використанні (під "нормальним" мається на увазі нормальний запис музики і відео на карту пам'яті, збереження і зчитування фотографій, зроблених вашим апаратом) карти пам'яті можуть жити десятиріччями. Все, що потрібно - це іноді проводити низькорівневе форматування всієї карти, попередньо створивши резервну копію даних з неї. Якщо ж апарат став "не розуміти" або "не бачити" карту пам'яті, або ж якщо ви відчуваєте істотне зниження швидкості роботи з інформацією - почніть вибирати новий носій. А також пам'ятайте, що 95% даних, які були загублені при виході з ладу карти пам'яті, зазвичай піддаються відновленню у спеціальних сервісах.
Трохи історії
Перша карта пам'яті була винайдена в далекому 1984 р., в Японії, інженерами компанії Toshiba. За кілька років розробка пройшла стадії внутрішніх випробувань і тестів, у 1988 р. був випущений перший комерційний зразок, і компанія закріпила за собою ім'я першовідкривача флеш-пам'яті. Але це були не звичні всім картки, а модулі, які використовувалися в картах ATA Flash у вигляді PC-карт із вбудованим ATA-контролером.
Перша змінна флеш-карта пам'яті одного з найпоширеніших нині форматів - Compact Flash - була показана лише в 1994 р компанією SanDisk. За нею підтяглися й інші виробники, показуючи свої (як вдалі, так і не зовсім) формати карт пам'яті. Згідно з даними GfK Retail and Technology Ukraine, у другому кварталі 2010 р. в Україні було реалізовано карток пам'яті на 56 мільйонів гривень, і зростання за рік склало більше 58%, що говорить про постійну затребуваності і популярності цього товару.
Формати карт пам'яті
SD Card (Secure Digital Card) - cаме він зараз є найбільш популярним і дуже широко використовуються в різній "розумній" техніці. Це також самий "плідний" на різновиди формат. Історично SD вважається спадкоємцем формату MMC, розмір цих карт пам'яті той же - 32×24×2,1 мм, проте SD має захист від несанкціонованого копіювання, а також механічний перемикач, щоб уникнути випадкового перезапису або стирання інформації.
Різновид SDHC (SD High Capacity) відноситься до параметрів обсягу інформації і має підвищену (32 ГБ проти 4 ГБ) максимальну ємність носія: можна говорити, що всі сучасні карти з об'ємом більше 4 ГБ є саме SDHC. Наступним кроком, який вже підтримують сучасні пристрої, буде формат SDXC (обсяг до 2 ТБ). У всіх випадках присутня зворотна сумісність: пристрої, здатні працювати з SDHC, "розуміють" і більш старий формат SD, але не навпаки (так само закінчиться справа і з SDXC).
У SD є також зменшені і мікро-підвиди карт пам'яті. Карти miniSD мають розмір 21,5 ×20×1,4 мм, а microSD (стара назва TransFlash) - 11×15×1 мм, і на даний момент є самими компактними носіями даних. Максимальна (регламентована стандартом) швидкість передачі даних у всіх різновидів формату SD однакова і становить 200 Мбіт/с, але на ділі всі карти цього типу поділяються на класи за швидкістю запису і відтворення даних.
Класи швидкості SD-карт
Більшість користувачів розуміє, що карти пам'яті розрізняються не тільки форматом або об'ємом. Один з головних параметрів - це швидкість обміну інформацією з пристроєм. Якщо вона висока, на карту можна швидко зберігати і записувати великі фото, збільшуючи швидкість "стрільби" фотокамери, читати великі аудіо-і відеофайли без "гальм" і заїкань звуку, а також обробляти і записувати HD-відео, яке зараз вже навчилися знімати навіть мобільні комунікатори. Щоб не плутатися в різних стандартах, їх різновидах і швидкостях, які ті повинні забезпечити, міжнародна асоціація SD Card Association ввела класифікацію швидкісних характеристик карт самого популярного і перспективного на сьогоднішній день формату (тобто SD і його різновидів) та пристроїв для роботи з ними - SD Speed Class.
Згідно з цим стандартом, всі карти пам'яті діляться на наступні класи з наданої ними мінімальній швидкості запису:
* SD Class 2: швидкість запису не менше 2 МБ/с;
* SD Class 4: швидкість запису не менше 4 МБ/с;
* SD Class 6: швидкість запису не менше 6 МБ/с;
* SD Class 10: швидкість запису не менше 10 МБ/с;
* SD Class 12: швидкість запису не менше 12 МБ/с;
* SD Class 16: швидкість запису не менше 16 МБ/с.
І так далі, аж до SD Class 45. Як бачите, клас швидкості карти безпосередньо вказує на швидкість її роботи в МБ/с лінійного запису. Відповідно, саме цей показник і може служити одним з параметрів, на який потрібно спиратися при виборі змінного носія даних.
Іноді виробники вказують також швидкість роботи своїх карт у форматі "іксів". Це наслідок часів, коли найбільш популярним видом карт пам'яті був інший формат, про який нижче.
CF (Compact Flash) - це порівняно великі картки, розміром 43×36×3,3 мм, які сьогодні використовуються переважно у професійній відео- та фототехніці, з причини високих швидкостей передачі даних, великого об'єму і відмінною надійності. Існує два форм-фактора карт Compact Flash: Type I і Type II. Карти Type II мають товщину 5 мм, а товщина карт Type I становить 3,3 мм. Карти другого типу рідкісні і маловикористовуваних, тому практично вся техніка, яка працює на CF, використовує Type I.
Швидкість карти пам'яті формату CF зазвичай позначається в форматі "іксів", тобто "100х", "266х" і т.д. Тут "х" - це умовне позначення кратності швидкості 150 КБ/с, характерною для компакт-дисків (технологія Compact Flash, як видно з назви, запускалася по часи пікової популярності компакт-дисків як носіїв даних).
На даний момент швидкість передачі даних типових CF-карт - від 120х до 400х (20-60 МБ/с), чого цілком достатньо для роботи з переважною кількістю сумісного з CF обладнання. Але в жовтні цього року компанія ATP Electronics показала карту Compact Flash зі швидкістю 640х (96 МБ/с), спеціально для запису і відтворення високоякісного відео. Теоретичний максимум по швидкості для CF, який обумовлений стандартом і технологією - 888х (133 МБ/с), а обсяг - 128 ГБ. Сьогодні вже можна придбати моделі з ємністю в 64 ГБ, що з лишком покриває потреби професійних фотографів і відеооператорів.
Незважаючи на те, що цей формат карт пам'яті не цілком універсальний, а використовується лише в спеціалізованій техніці, асоціація CompactFlash вже розробила новий формат CFast, в якій завдяки технології архітектури Serial ATA (SATA II) можлива передача даних на швидкості до 375 МБ/с.
MMC (MultiMedia Card) - у порівнянні з CF, цей формат виглядав дуже струнко, його розміри 24×32×1,4 мм, і завдяки цьому він знайшов застосування у портативній техніці. Цей формат мав кілька різновидів, які відрізняються не тільки розміром, але й технічними специфікаціями. Так, тип RS-MMC (Reduced Size Multimedia Card) рівно в два рази коротший від карт батьківського формату, тому на зорі оснащення телефонів картами пам'яті використовувався (через габарити, в першу чергу) саме він. Деякі телефонні апарати працювали з типом DV-RS-MMC (Dual Voltage Reduced Size Multimedia Card), який споживав менше енергії (1,8 проти 3,3 В), що також було важливо для телефонів і плеєрів. Ну, а найменша різновид, MMCmicro, мала розміри 14×12×1,1 мм.
Всі карти MMC можуть передавати інформацію зі швидкістю до 2,5 МБ/с, а от її різновид зі швидкістю передачі даних аж 52 МБ/с - MMCplus не знайшла великого застосування. На сьогоднішній день карти пам'яті MMC практично витіснені форматом SD, хоча іноді все ще зустрічаються на ринку. Гірше, складається з пристроями - якщо раніше вважалося, що підтримка SD автоматично гарантує і підтримку MMC, то в даний час це далеко не факт, і в кожному випадку при необхідності питання сумісності апарату з картами MMC потрібно уточнювати окремо.
xD-Picture Card - формат, винайдений компаніями Fujifilm і Olympus в середині 2002 р. Розміри цих карт - 20×25×1,78 мм, і особливих переваг за об'ємом або швидкістю передачі даних у них немає: максимум, на що вони здатні - це до 5 МБ/с по швидкості роботи і до 2 ГБ за обсягом. Природно, що використовуються вони лише у фототехніці від вищеназваних Fujifilm і Olympus, але фотоапаратів, що працюють на форматі xD-Picture стає все менше з цілком зрозумілих причин: дорожнеча карт і невисокі технічні параметри. Навіть компанія Olympus, родоначальник формату, в даний час встановлює в свої фотоапарати універсальний зчитувач SD/xD-Picture.
Memory Stick, Memory Stick Duo і Memory Stick Micro (M2) - карти пам'яті для техніки Sony, причому перші і другі в силу свого розміру (нагадують довгу платівку жувальної гумки, 50x21, 5x2,8 і 31x20x1,6 мм відповідно) використовувалися у фото - і відеокамерах. А ось M2 задумувався як чисто мобільний формат (15x12, 5x1,2 мм) і використовується в мобільних телефонах і плеєрах компанії Sony Ericsson. Ємність перших двох типів обмежена 128 МБ, а от М2 теоретично може вміщати в себе до 16 Гб інформації. Розробки з аналогічними назвами, але носять індекс PRO, розраховані на обсяги до 32 ГБ і більше високу швидкість - але в силу оригінального формату карт, а також вартості майже в два рази дорожче інших форматів того ж номіналу, карти від Sony поступово втрачають позиції. У результаті компанія, як і Olympus, поступово оснащує свої камери універсальними зчитувачами. Максимальна теоретична швидкість передачі даних у М2 обмежується 20 МБ/с.
Що потрібно пам'ятати при виборі карти пам'яті?
Ось ми і підібралися до найкориснішої частини нашої розповіді - практиці. Що потрібно знати і пам'ятати при покупці карток пам'яті. Перше, і головне - точно знати формат, з яким працює ваша техніка. Бажано (якщо справа стосується форматів, які взаємозамінні за розмірами з іншими типами карт) використовувати саме той тип і формат, який вказаний в інструкції користувача до пристрою, без застосування перехідників і адаптерів.
Якщо ви купуєте карту формату SD, то поцікавтеся, який клас швидкості потрібно вашому пристрою (зазвичай зазначено в інструкції користувача до пристрою). Це важливо для карт з великим (від 8 ГБ) обсягом, оскільки для здешевлення виробництва noname-бренди використовують модулі з низькими швидкостями (зазвичай Class 2 або Class 4). Власне, вартість карт пам'яті зазвичай безпосередньо залежить саме від їх швидкості та об'єму.
Швидкість лінійного запису інформації, яка збігається з цифрою класу, буде критична для тих, хто збирається знімати відео або фото. А ось швидкість лінійного читання практично у всіх класах у півтора-два рази вище запису, тому спеціально про це турбуватися не варто. Карти одного класу можуть також істотно відрізнятися при так званому "випадковому" читанні/записі, проте такий вид використання в споживчих пристроях зустрічається вкрай рідко.
Окремо варто сказати про термін життя карт пам'яті. Більшість виробників дають на свою продукцію гарантійні терміни від року до 5 років, однак в теорії, з точки зору технології флеш-пам'яті, практично всі типи та формати карт є майже "вічними" - звичайно, якщо не сприймати слово "вічність" буквально. На практиці ж карти пам'яті, як і будь-які електронні пристрої, можуть виходити з ладу з найрізноманітніших причин, незалежно від ступеня "зносу" осередків пам'яті. Тому для ексклюзивних лінійок карт пам'яті іноді можна зустріти пропозиції довічної гарантії, і це може бути вагомим аргументом на користь вибору саме такої моделі.
Є багато думок з приводу того, як виміряти життєздатність карти, і кожен виробник, намагаючись показати свою продукцію у найвигіднішому світлі, заявляє якісь свої, особливі параметри. Насправді карти звичайно витримують від 10 000 до 1 мільйона циклів запису (залежить від виробника, контролера і самого модуля пам'яті, дешеві технології мають результати нижчі). Реальний ж ресурс залежить від якості виготовлення та умов експлуатації, та на практиці може бути як нижче, так і вище заявленого. У той же час число зчитувань звичайно нічим не обмежений - більше того, багатьма виробниками гарантується зберігання записаних даних протягом 10 років.
При нормальному використанні (під "нормальним" мається на увазі нормальний запис музики і відео на карту пам'яті, збереження і зчитування фотографій, зроблених вашим апаратом) карти пам'яті можуть жити десятиріччями. Все, що потрібно - це іноді проводити низькорівневе форматування всієї карти, попередньо створивши резервну копію даних з неї. Якщо ж апарат став "не розуміти" або "не бачити" карту пам'яті, або ж якщо ви відчуваєте істотне зниження швидкості роботи з інформацією - почніть вибирати новий носій. А також пам'ятайте, що 95% даних, які були загублені при виході з ладу карти пам'яті, зазвичай піддаються відновленню у спеціальних сервісах.
Немає коментарів:
Дописати коментар